Пустовіт Антоніна

Пустовіт-Димова Антоніна, майстер спорту СРСР міжнародного класу з академічного веслування. Народилася 16 жовтня 1955 року в селі Корбомиколаївка Новгородківського району Кіровоградської області. Закінчила факультет фізичного виховання Миколаївського державного педагогічного університету імені В. А. Сухомлинського.

 По закінченню навчання у Корбомиколаївській школі вона поїхала на навчання до м. Миколаєва у ПТУ № 1. Заслужений тренер Г.І.Четвертак, обходячи ПТУ і школи міста, з метою відбору спортсменів для академічного веслування до ДЮСШ, звернула увагу на Тоню і запросила займатися у ній. Та охоче погодилася. Вона була високою, стрункою і фізично добре розвиненою [4].

Тоня стала регулярно відвідувати навчально-тренувальні заняття. Виявилася здібною і працелюбною, тренувалася наполегливо, завзято у заслужених тренерів Н.І.Чечуя і Г.І.Четвертак і незабаром заявила тренерам: «Мрію стати чемпіонкою світу» [4].

За сучасними поняттями, у спорт вона прийшла пізно, на той час їй виповнилося 19 років. Через рік занять академічним веслуванням вона вже перемогла на чемпіонаті України в Херсоні на марафонській дистанції. Ще за рік виборола звання чемпіонки УРСР з академічного веслування серед одинаків у жінок. Того ж року ввійшла до збірної команди СРСР. 1977 року Антоніна зайняла третє місце серед одинаків на чемпіонаті СРСР. 1978 року, на такому ж чемпіонаті – друге місце. Срібний призер у двійці парній і в четвірці на чемпіонаті світу в Югославії 1978 року [8,12].

 

 

У складі збірної команди України вона виступає в четвірці, яка займає перше місце на чемпіонаті СРСР. В подальші роки була призером на чемпіонатах Союзу серед одинаків, у двійці і четвірці. Двічі вигравала Кубок країни. У складі двійки і четвірки перемогла на чемпіонаті СРСР 1979 року [67,75].

На Іграх XXII Олімпіади 1980 року, що проходили в Москві, СРСР Антоніна виступала у складі четвірки парної з рульовим разом з Оленою Матієвською, Ольгою Васильченко, Надією Любимовою та Наталією Казак.

 

Змагання розпочалися з кваліфікаційних стартів, де команда нашої землячка у своєму заїзді фінішувала з другим результатом 3:16.76 і змушена була приймати участь в утішному заїзді для потрапляння до фіналу. За регламентом змагань до фіналу з утішного заїзду потрапляли перші чотири команди у фінішному протоколі. Команда Пустовіт фінішувала з другим результатом 3:19.88 і продовжила боротьбу за олімпійські нагороди у фінальному заїзді [64,72].

 

На фінал тренери внесли корективи у склад екіпажу і замість Н.Казак виступила Ніна Черемісіна. Фінал видався досить драматичний для нашого екіпажу. Драматизм олімпійської боротьби можна відчути із спогадів самої А.Пустовіт: «Хтось зробив фальстарт, тому боротьба почалася з другої спроби. Все було добре, але на середині дистанції Матієвська, як кажуть веслярі, «піймала ляща» – випустила весло з рук! За чверть кілометра до фінішу, а тоді дистанція у жінок-академісток становила тисячу метрів, йшли четвертими. Здавалося, прощай, медаль … Але фінішний спурт вдався нашому екіпажу на славу, і ми завоювали «срібло»! Програли лише німкеням». І програли якусь мить всього 0.41 с (3:15.32 у німкень і 3:15.73 у нашого екіпажу).

Наступного року вона втретє виграла кубок Союзу. 1982 року у неї народився син, і Антоніна завершила активні виступи в спорті.