Заслуга цієї людини полягає в тому, що він відродив у сучасному світі традиції Стародавньої Еллади, де атлети змагалися за право вважатися найсильнішим, найшвидшим, найспритнішим.
Здобувши чудову освіту, Кубертен повністю віддав себе фізичній культурі та спорту. П’єр де Кубертен надавав великого значення фізичній культурі як обов’язковому умові формування гармонійної особистості. Археологічні відкриття в Олімпії підказали йому ідею відродження Олімпійських ігор, яку він почав втілювати в життя.
Кубертен розробив проект відродження Олімпійських ігор і в 1892 році, у Сорбонні вперше виступив із доповіддю «Відродження олімпізму».
1894 року під його керівництвом проведено перший Міжнародний спортивний конгрес у Парижі, де представники 12 країн одностайно прийняли його пропозицію щодо регулярного проведення Олімпійських ігор, створення Міжнародного олімпійського комітету (МОК) та утвердження розробленої ним Олімпійської хартії – зводу основних правил і положень олімпійського руху.
Перші Олімпійські ігри були проведені в Афінах в 1896 році, після яких П’єр де Кубертен став президентом МОК. У 1900 році в Парижі пройшли II Олімпійські ігри. Це були одні з самих тривалих ігор, вони йшли цілих п’ять місяців.
П’єр де Кубертен перебував на посаді президента МОК до 1925 року, за винятком чотирьох років Першої світової війни, а потім до кінця свого життя був Почесним президентом МОК.
З 1912-го по 1948 р. на олімпіадах проводилися конкурси мистецтв. Уже на першому з них Кубертен, беручи участь під псевдонімом, отримав золоту медаль за «Оду спорту». Цей твір виражає сутність спорту, його гуманну першооснову, демократизм, оздоровчу роль і, головне, утверджує його значення в боротьбі за мир у всьому світі.
П’єр де Кубертен розробив основи «Кодексу честі», який згодом став клятвою спортсменів-Олімпійців (уперше її було проголошено в 1920 р. на Олімпіаді в Антверпені). Він запропонував такі девізи й лозунги; «Спорт поза політикою». «Швидше, вище, сильніше!», «Головне не перемога, а участь». Йому також належить ідея так званого неофіційного командного заліку.
17 липня 1914 р. в Парижі, з нагоди 20-ї річниці відродження Олімпійських ігор, відбулася презентація олімпійського прапора: на білому полотні п’ять переплетених між собою кілець, що символізують п’ять континентів світу нерозривно пов’язаних спортом. Цю емблему Кубертен знайшов у давньогрецькому місті Дельфи. Прапор, виготовлений на його замовлення вперше було піднято в 1920 р. на стадіоні в Антверпені – на іграх VII Олімпіади.
П’єр де Кубертен помер у Женеві 02 вересня 1937 р. під час прогулянки в парку Ля Гранж. За заповітом його тіло поховали в Лозанні, а серце забальзамували й у спеціальній урні привезли до Греції, де помістили в мармуровому монументі, біля в’їзду до святилища легендарної Олімпії.
У 1967 році МОК прийняв рішення: 23 червня вважати Міжнародним Олімпійським днем, адже саме в цей день барон П’єр де Кубертен представив свою доповідь про відродження олімпійського руху.
На знак ушанування пам’яті про видатного француза було засновано медаль П’єра де Кубертена, яку МОК вручає під час Олімпійських ігор за виявлене благородство і вірність духу. Багато спортсменів і вболівальників вважають цю нагороду важливішою навіть за золоту олімпійську медаль, а МОК називає її вручення найбільшою честю, якої тільки може бути удостоєний спортсмен.
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.