Кеджао Ньябалі

Кеджао Ньябалі, майстер спорту України міжнародного класу з дзюдо. Народився 8 липня 1990 року у м. Києві, в родині українки і вихідця з Гвінеї-Бісау. Закінчив Кам’янець-Подільський педагогічний університет.

 Дзюдо розпочав займатись у семирічному віці. У дзюдо його привів дідусь: «Я хотів, щоб він ріс міцним хлопчиком і міг себе відстояти. До цього Кеджао три роки займався спортивною гімнастикою, що допомогло йому закріпитися серед дзюдоїстів» [6].

Цікаве враження його тренера В.Дуброви від перших кроків юного спортсмена у дзюдо: «Коли Кинджал (прізвисько нашого героя) тільки прийшов до мене, то особливого враження не справив. Фізичними даними він не виділявся, але у нього було скажене бажання прогресувати, вчитися чомусь новому, працювати, бути частиною колективу. Він не пропускав тренувань, йому подобалося в залі. Воно й зрозуміло – хлопцеві з темним кольором шкіри в нашому суспільстві не дуже-то комфортно. Але у спортсменів зовсім інші цінності: Кеджао тут прийняли, як свого. А його допитливість, помножена на завзятість, допомогла розкрити потенціал» [6].

Вихованець В.Дуброви зі столичної школи дзюдо весь передолімпійський цикл 2013-2016 років представляв два регіони – Київ і Кропивницький, і завдяки підтримці Федерації дзюдо Кіровоградщини (зокрема, С.Нечмоні), він успішно подолав надважкий дворічний рейтинговий відбір і став першим дзюдоїстом учасником Ігор ХХХІ Олімпіади 2016 року у Ріо-де Женейро, Бразилія від нашої області.

У складі збірної команди НОК України приймав участь у турнірі дзюдоїстів у ваговій категорії до 90 кг. У своїй першій сипучці у 1/16 фіналу зустрівся з чемпіоном світу, срібним призером Олімпіади в Лондоні кубинцем Аслеєм Гонсалесом. Досвіду нашому земляку не хватило і він допустив помилку, що дозволила кубинцю здійснити прийом йоко-шихо-гатаме. За цей прийом кубинець отримав іппон (101:0). Кеджао вибув із подальшої боротьби [33,72].

Ось як сам атлет прокоментував свою сутичку. «Коли пропустив перший кидок, був спокійний. Розумів, що можна відігратися. А от коли мені нарешті вдалося виграти захват, потрібно було послухати тренера. Віталій Вікторович порадив виштовхнути суперника, щоб той заробив «шидо». Я ж вирішив невиправдано ризикнути і виконати кидок. Дуже хотілося це зробити і швидше закінчити поєдинок. Думка тренера для мене авторитетна, але коли ти на татамі, то емоції часто переповнюють і ти їм піддаєшся.

 Я добре почувався, добре підготувався. Звісно, жеребкування було нелегке, адже я виходив на сутичку, не розім’явшись, і боротися потрібно було відразу з чемпіоном світу. У Гонсалеса ж уже був бій позаду. Але програвати у першій сутичці ніколи не хочеться, до того ж на Олімпійських іграх. Особливо, коли відчуваєш і знаєш, що міг виграти, що за мене стільки людей уболіває.

Тут, у Ріо, падали дуже багато сильних спортсменів, і моя вага не виняток. Я б хотів з ними боротися далі. Але вийшло так, що ми програли, а далі йдуть багато з тих, у кого я до цього неодноразово вигравав. Але, повторюся, що я сам винен в цій поразці, оскільки при атаці не прорахував всі ризики. Нічого? зробимо висновки, зчепивши зуби будемо рухатися далі. Сьогодні я отримав гарний урок» [32].

Бронзовий призер (командні змагання) на І Європейських іграх 2015 року у Баку, Азербайджан. Чемпіоном світу серед юніорів 2009 року в Парижі, Франція. Учасник чемпіонату світу 2013 року.

Срібний призер Кубка світу 2011 року у Тбілісі, Грузія; бронзовий призер Кубків світу 2012 року у Лісабоні, Іспанія та 2011 року у Баку, Азербайджан; срібний призер молодіжного чемпіонату Європи (2011, 2012 рр.); бронзовий призер чемпіонату Європи серед юніорів (2009 р.). Чемпіон України серед молоді (2010 р.). Чемпіон України 2015 року у категорії до 90 кг [75].