Зубко (Пересекіна) Олена

Зубко (Пересекіна) Олена, майстер спорту міжнародного класу з академічного веслування (1976 р.). Народилася 8 травня 1953 року у с. Розсохуватець, Новоархангельського району, Кіровоградської області. Закінчила Київський інститут фізичної культури (нині Національний університет фізичного виховання і спорту України) (1981 р.).

Активно займатися академічним веслуванням розпочала в ранньому дитинстві. Першого серйозного успіху добилася у 1975 році, ставши чемпіонкою СРСР в розпашній вісімці з рульовою. Рік по тому повторила це досягнення [37].

Завдяки низці вдалих виступів потрапила в основний склад радянської національної збірної і удостоїлася права захищати честь країни на Іграх ХХІ Олімпіади 1976 року у Монреалі, Канада – в складі розпашного восьмимісного екіпажу, куди також увійшли веслярки Ольга Гузенко, Надія Рощина, Клавдія Коженкова, Любов Талалаєва, Ольга Колкова, Неллі Тараканова, Надія Розгон і рульова Ольга Пуговська [64,72].

В олімпійській регаті вісімок приймало участь 8 екіпажів із 8-ми країн. У попередніх стартах екіпаж О.Зубко змагався у першому заїзді зі збірними командами Румунії, ФРН та Канади. Свій заїзд наш екіпаж впевнено виграв у своїх суперників з результатом 3:00.19 і з кращим результат всіх попередніх заїздів пробився до фіналу головним фаворитом змагань.

У фіналі конкурентами нашого екіпажу були веслярки з НДР (Німецька демократична республіка) (нині у складі Німеччини), США, Румунії, ФРН (федеративна республіка Німеччини)(нині Німеччина) та Канади. З перших метрів дистанції йшла запекла боротьба екіпажу О.Зубко з екіпажем з НДР, але на фініш першими прийшли німкені. Наш екіпаж програв їм менше 3 с (3.36.17) і завоював медаль срібного ґатунку [64,72].

Чемпіонка (1976 р.), срібна (1978 р.), бронзова призерка (1974, 1977 рр.) першостей СРСР у складі вісімки. Багаторазова чемпіонка України у складі вісімки, четвірки розпашної зі стерновою та двійки розпашної без стернової (1974–79 рр.). Виступала за спортивні товариства «Спартак» (1972 р.), «Динамо» (1972–79 рр.); обидва – Київ). Член збірної команди СРСР від 1975 року. Тренери – В. Баклицька, Г. Ушаков, Е. Алексєєнко [53].

Після завершення кар’єри спортсменки працювала тренером-викладачем, інструктором-методистом міської ради спортивного товариства «Динамо» (1981–85 рр.), виробничої гімнастики, завідувачем фізкультурно-оздоровчого комплексу заводу «Маяк» (1985–97 рр.). Від 1997 року – у Державному комітеті України з фізичної культури і спорту (нині Міністерство молоді та спорту України): начальник відділу діловодства та контролю (від 2002 року) [37].

Нагороджена медаллю «За трудову доблесть» (1976 р.).