Місютін Григорій – Відділення Національного олімпійського комітету України в Кіровоградській області

Місютін Григорій, заслужений майстер спорту зі спортивної гімнастики. Народився 29 грудня 1970 року в м. Олександрія Кіровоградської області, у родині робітників. Навчався в Олександрійській восьмирічній школі №8. Закінчив Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «фізичне виховання». Виступав за луганське відділення спортивного товариства «Динамо».

Почав займатись спортивною гімнастикою як і багато його однолітків. Майбутній перший тренер їздив по школах і підбирав перспективних дітей для занять гімнастикою. І.І.Бакаржиєв звернув увагу і на маленького Гришу. Так все і почалось у 1978 році в м. Олександрії Кіровоградської області у ДЮСШ №2 [8,12].

Отримавши міцні основи гімнастики у свого першого тренера І.Бакаржиєва, який його тренував три роки, Г.Місютін продовжив сходження до вершин спортивної гімнастики у луганському спортивному інтернаті. До речі, кумиром юного гімнаста був Дмитро Білозерчев – чемпіон Ігор в Сеулі [45].

Г.Місютін – налаштування перед виконанням вправи

У 19-річному віці Г.Місютіна запросили до збірної команди СССР. У 1991 році дебютант чемпіонату світу став переможцем світової першості! Крім того, у складі збірної Г.Місютін завоював «золото» в командних змаганнях і у вправах на кільцях [67,75].

Про перемогу в Індіанаполісі у Г.Місютіна залишились незабутні враження. Дуже рідко буває так, що перший «великий старт» приносить перемогу. І це при тому, що клас товаришів по команді був дуже високий, і досвіду у них було більше. По суті, радянські гімнасти розігрували золото багатоборства між собою, тому що на той момент рівних нашим гімнастам у світі не було [75].

Чемпіони Олімпіади 1992 року у Барселоні Обєднана команда СНД у складі (зліва на право): І.Коробчинський, В.Щербо, О.Воропаєв, Г.Місютін, Р.Шаріпов та В.Беленький.

Чемпіон Ігор ХХV Олімпіади 1992 року у Барселоні, Іспанія в командній першості (виступав у складі об’єднаної команди спортсменів з країн колишнього СРСР).

Срібний призер на цих же Іграх в особистому багатоборстві, де програв білорусу Віталію Щербо лише 0,1 бала. У фіналі в окремих видах Г.Місютін став срібним призером у вільних вправах, опорному стрибку і у вправах на поперечині. Перші місця займав Віталій Щербо [72].

До снарядів Г.Місютін завжди підходів першим-другим, а Щербо останнім або передостаннім, що в такому суб’єктивному виді спорту як гімнастика, значить дуже багато. Але Г.Місютін не ображався: «Відчуття невдоволеності від того, що програв Щербо, у мене не було. Адже золоту нагороду я все ж таки виграв у командних змаганнях. Якби не було «золота», то, звичайно, б засмутився».

Наступні чотири роки були для Г.Місютіна дуже складними. Його постійно переслідували травми, він переніс ряд складних операцій. Ситуація ускладнювалась тим, що після Ігор Олімпіад змінились правила, вимоги стали жорсткішими. В той час, як суперники відпрацьовували нові програми, Г.Місютін заліковував травми. В 1993 р. навіть йшла мова про ампутацію пальця на нозі, але, на щастя, луганським хірургам вдалось провести успішну операцію. І Г.Місютін не здавався [75].

Учасник Ігор ХХVI Олімпіади 1996 року в Атланті, США у складі збірної НОК України. Це були дебютні Ігри для нашої команди незалежної України. Гімнастична команда формувалася з маститих і молодих гімнастів. Г.Місютін їхав на Олімпіаду ветераном для зміцнення морального духу молодої команди і він не підвів. Майстерність та його досвід відіграли дуже важливу роль в успіхові команди.

У командній першості наші гімнасти дали гідний бій іншим збірним. У підсумку наша команда посіла третє місце і Місютін до своєї колекції додав ще одну бронзову медаль ігор Олімпіад. У фінали на окремих приладах він потрапив тільки на вільних вправах. У підсумку задовольнився 8 місцем з результатом 9,100 бала [72].

Абсолютний чемпіон світу 1991 року (Індіанаполіс, США), золото у командній першості і на кільцях. Чемпіон світу 1992 року (Париж, Франція) у вправах на поперечині, 1993 року (Бірмінгем, Англія) — у вільних вправах, 1995 року (Сабаї) — в опорному стрибку [52].

Бронзовий призер чемпіонату світу 1992 року у вправах на кільцях, 1994 року (Дортмунд, Німеччина) – командна першість, 1995 року (Сабаї), 1996 року.( Пуерто-Ріко) — у вільних вправах.