Гамарник Григорій – Відділення Національного олімпійського комітету України в Кіровоградській області

Гамарник Григорій, заслужений майстер спорту СРСР з греко-римської боротьби. Народився 22 квітня 1929 року у м. Зінов’євськ (нині Кропивницький). Закінчив Київський інститут фізичної культури ( нині Національний університет фізичного виховання і спорту України).

Через голод родина змушена була переїхати до Ташкенту. У 1944 році почав займатися акробатикою, однак вже за рік перейшов до секції боротьби [19].

У 1951 році вступив до Київського інституту фізичної культури ( нині Національний університет фізичного виховання і спорту України), де почав тренуватися під керівництвом тренера А.Ялтиряна та захищати кольори спортивного товариства «Динамо» (Київ) [11].

Учасник Ігор ХVII Олімпіади 1960 року у Римі, Італія. За збірну команду НОК СРСР він приймав участь у турнірі з греко-римської боротьби у ваговій категорії до 73 кг. Розпочав олімпійський турнір наш борець із сутички з датчанином Б.Ансболом, в якій судді віддали йому перевагу (1 штрафне очко). Після першого раунду з 1 штрафним балом він розділяв з іншими борцями 3 місце [64,72].

У другому колі змагань на нього чекала сутичка з норвежцем Х. Берлі. Вона також закінчилася перемогою нашого борця за рішенням суддів. Другий раунд боротьби наш атлет закінчив з двома штрафними балами на 4 місці [72].

Третій свій поєдинок Г.Гамарник впевнено провів і виграв з рахунком 16:1 у японця С.Тaкeді, що дозволило йому у проміжковому протоколі з двома штрафними балами переміститися на перше місце [72].

Наступний поєдинок з болгарином K. Пeткoвим-Toдoрoвим був самим результативним для нашого борця 35:3 і він ще більш зміцнив свої лідируючі позиції [72].

З югославок С.Хорватом був рівний поєдинок, але судді віддали перевагу югославу, таким чинок додавши Гамарнику 3 штрафних бали, котрі знову його перемістили на 3 позицію.

У шостому раунді жереб звів Гамарника з майбутнім чемпіоном Ігор турком М. Байраком. Сутичка була дуже напружена і не виявила переможця. Судді визнали нічию і по 2 штрафних бали отримали обидва борці, але для Гамарника вони коштували олімпійської медалі. За регламентом турніру він припинив подальшу боротьбу за медалі [72].

У підсумковому протоколі з чотирма перемогами, однією нічиєю і однією поразкою Гамарник, найсильніший на той час атлет у своїй ваговій категорії, фінішував з 7-ма штрафними балами тільки на п’ятому місці [64, 72].

Чемпіон світу 1955 року у ваговій категорії до 67 кг. Вже на першому етапі здолавши чинного на той час чемпіона світу Густава Фрея. Незважаючи на те, що Фрей зламав йому пальці, борець дійшов до фіналу, де переміг фіна Кюесті Лехтонена.

Ось як це відбувалося за спогадами очевидців: „На чемпіонаті світу 1955 Григорій Олександрович був дебютантом, його суперник – Гюстав Фрей – багаторазовим чемпіоном світу. У шведа було багато шанувальників не тільки серед глядачів, а й серед суддів. Здавалося, що Гамарник зовсім розгубився. Але незважаючи на два попередження, зміг відігратися. І тут Фрей показав, на що здатний: користуючись неуважністю суддів, він став виламувати пальці Григорія. Той не став відповідати тим же – честь йому була дорожче. Судді помітили кров, але Фрея покарали тільки попередженням: бій довелося продовжувати з покаліченими руками. Але Григорій переміг! Швед же виявився хитрий. В останньому бою Гамарник мав боротися з фіном Ліхтоненом, з яким перед цим повинен був боротися швед. Так ось, він демонстративно вийшов на килим і потиснув фіну руку, а потім піддався йому без особливого опору: щоб той зі свіжими силами «порвав» українця. Не вийшло: так Григорій Гамарник став першим українським борцем зі світовим ім’ям” [22].