Крайтор Андрій

Крайтор Андрій, майстер спорту міжнародного класу з веслування на байдарці та каное. Народився 5 листопада 1992 року в селищі Вільшанка, Кіровоградської області. Навчався у Волгоградській державній академії фізичної культури.

 Активно займатися веслуванням розпочав у віці семи років, проходив підготовку на місцевій веслувальній базі під керівництвом свого батька С.Крайтора – заслуженого тренера України, майстра спорту СРСР. Першого серйозного успіху домігся у 2001 році на міжнародному турнірі «Пам’ять» в м.Києві, вигравши бронзову медаль в заліку каное-одинаків на дистанції 200 м [1,67].

У сезоні 2009 року А.Крайтор разом з кількома іншими українськими веслярами прийняв азербайджанське громадянство і почав виступати за збірну Азербайджану [2].

Намагався пройти відбір на Ігри ХХХ Олімпіади 2012 року у Лондоні, Великобританія, але з певних суб’єктивних причин цього зробити не зміг, замість нього від Азербайджану на Ігри поїхав більш зрілий В.Дем’яненко [67,2]. Про перипетії системи відбору А.Крайтор згадує з певним незадоволенням: «…Валентин Дем’яненко (теж українець, що виступав за збірну Азербайджану. – Авт.), який брав участь у ювілейній Олімпіаді, переміг на чемпіонаті світу. Потім було два внутрішніх старти – чемпіонати країни. Їх я в нього виграв, але на це тренери збірної не звернули уваги, хоча точилися розмови, що він мені поступається. Тоді вирішили: хто перемагає на ІІІ етапі Кубка світу у Москві, той і відбирається на Олімпійські ігри у Лондоні. Я виграв 200-метрівку на І етапі Кубка світу в польській Познані, виграв етап у Москві. Валентин не те що був другим, а навіть до трійки призерів не увійшов, ставши четвертим. Але тренери мені сказали: «Ти молодий, недосвідчений, занервуєш, перегориш, а Дем’яненко вже був на іграх у Пекіні, тим більше він – чотириразовий чемпіон світу». Тому поїхав він, і я нічого не міг вдіяти. Мало того, я все-таки мав їхати до Лондона як запасний, але тренери і тут самовпевнено повелися, сказавши: «Не треба запасного, нічого не станеться». А коли за день до гонок стало відомо, що В.Дем’яненко через травму не зможе виступати (він все ж виступив, але вкрай невдало, не пройшовши навіть кваліфікацію. – Авт.), згадали про мене, а я в цей час був вдома, у Вільшанці. Мені дуже прикро, я навіть, відверто кажучи, не дивився його гонку…».

Восени 2012 року А.Крайтор не продовжив контракт з Національною федерацією веслування Азербайджану, а в 2013 році отримав російське громадянство і став виступати за збірну РФ, зокрема за Волгоградську область. При цьому його наставниками стали заслужений тренер В.Марченко та найтитулованіший російський каноїст М.Опалєв [50].

Учасник XXХI Ігор Олімпіад 2016 року в Ріо-де-Жанейро, Бразилія за збірну команду НОК РФ. На Іграх Олімпіад  він прийняв участь у змаганнях з веслування на байдарках і каное у заїздах каноїстів-одинаків на дистанції 200 м [64].

На озері Лагоа, де проходить олімпійський турнір, А.Крайтор з першого ж виходу на воду почав рвати і метати. У попередньому заїзді з результатом 39.985 він фінішував другим і потрапив до півфінального заїзду. На старт півфінального заїзду він вийшов одним із фаворитів і на фініші підтвердив свій статус, де з результатом 40.394 у своєму півфіналі фінішував першим із загальним третім результатом і без питань пробився у вирішальний заїзд.

Але ось там його чекав лякаючи зоряний склад: українець Юрій Чебан – олімпійський чемпіона Лондона, азербайджанець Валентин Дем’яненко – чотириразовий чемпіон світу, китаєць Лі Цян – срібний призер чемпіонату світу-2015, іспанець Альфонсо Бенавідес – призер двох чемпіонатів світу, француз Томас Сімарт – був другим на чемпіонаті світу-2010, бразилець Ісакіяс Кейрос – дворазовий чемпіон світу на 500 м і срібний призер Ігор 2016 на 1000 м, грузин Заза Надирадзе – великих успіхів поки що не мав, але за підсумками півфіналів показав абсолютно другий час.

У такій компанії А.Крайтор з самого старту виявився в середині. Виправити щось на настільки стрімкій дистанції йому, на жаль, так і не вдалося і у підсумку з результатом 40,105 с він фінішував шостим [72].

Після фінішу свій виступ він прокоментував наступним чином: «Всі свої сили я залишив на дистанції. На жаль, цього вистачило лише для шостого місця. Мені дуже шкода, що вся ця історія не закінчилася медаллю. Пасувати на щось я не збираюся. Зараз вже це не цікаво ні уболівальникам, ні керівництву. Всі чекали призового місця. Я не виправдав очікувань, в тому числі – своїх, і прошу за це вибачення. Хочу подякувати людям, які вірили в мене, і керівництву, яке останнім часом мене підтримувало».

Дворазовий чемпіон світу з веслування на байдарках і каное в німецькому Дуйсбурзі в складі естафетної команди та Москві, РФ у 2014 році у класі С-1 4 × 200 м.

Дворазовий чемпіон Європи з веслування на байдарках і каное в Рачіце (Чехія) 2015 року у класі С-1 на дистанції 200 м та у Москві (Росія) 2016 року у класі С-1 на дистанцію 200 м.

Дворазовий бронзовий призер чемпіонату Європи з веслування на байдарках і каное у Монтемор-у-Велью (Португалія) 2013 року у класі С-1 на дистанцію 200 м та Москві (Росія) 2016 року у класі С-2 на дистанцію 200 м [67].

Чемпіон та срібний призер літньої Універсіади в Казані серед четвірок і одинаків на дистанції 200 м відповідно.